Desiring-Machines від Server Demirtaş

Server Demirtaş -Desiring-Machines

Бажаюча машина – це не метафора
(«Анти-Едіп»)

 

Що є пустеля? Безліч маленьких піщинок, що рухаються спонтанно, або – перебувають у стані статичного руху. Що є душа людини? Це – якась загадкова частка нашого тіла, чи – дивна химера, що туманить розум, і перетворює світ на оману почуттів? То – дуже дивна річ, як люди – розуміють одне одного. Ми занотовуємо в пам’яті слова, міміку, рухи… Згодом – спогади перетворюються в інстинктивне вгадування людей. Людей – у масках, і – людей-без-масок. Людина – іноді так подібна до пустелі – бо утворена з незліченної кількості частин, що окремо чи разом – творять такий унікальний механізм… Навіть – порожня, самотня пустеля – складається з мільярдів піщинок… Тому – не існує порожніх людей…

Мистецтво – іноді дуже подібне до незвичайного дзеркала. Мовою уяви, краси, навіть вигадки – мистецтво відображує світ, реальний чи вигаданий – реальний чи ірреальний світ, що нас оточує, – світ, що ми створюємо. Сьогодні існує безліч дивовижних речей, що їх складно збагнути. Одна з найбільш незбагненних загадок мистецтва – це дивні механізми, подібні до людей. Серія кінетичних скульптур Desiring-Machines від Server Demirtaş – асоціюється з запитанням: чого бажають машини? Ніби не-завершені, фрагментарні механізовані істоти – зовні повторюють емоцію, стан, образи – знайомі та впізнавані у світі людей. Але – де завершується алгоритм, створений людиною, і де – починається «бажаюча машина»?

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Hand on the Shoulder” (2017)

Ці скульптури деякою мірою – подібні до квітів. Квіти – завше дивні, адже їхній «механізм» – не прихований, він – творить особливу естетику цих дивовижних створінь. Тобто – ми бачимо красу, та водночас – безліч «не-естетичних» деталей, без яких ця краса була би неможливою. У той час, як «механіка» людини – завше прихована. Жоден не здатен – бачити, збагнути, показати – механіку власних думок, механізми почуттів… Чи хто бачив – механіку власної душі? Чи хто – вміє показати її? Так, іноді здається, що роботи – то «істоти з дефектами», але їхня «природа» лиш – влаштована інакше. Мова про інакші рухи та не-приховані механізми. Ми живемо в епоху, коли готовий, статично-зрозумілий об’єкт, «людина-пейзаж» – стають примітивними. Серія «бажаючих машин» – це механізми-подібні-до-людей, це – фрагментарне «дзеркало». «Ми живемо в епоху часткових об’єктів, цеглинок та залишків. Ми більше не віримо в ті фальшиві фрагменти, подібні до уламків античної статуї, що очікують, коли їх відновлять і склеять, аби сформувати єдність, що являється також і початковою єдністю» . Фрагментарні, механізовані, істоти алгоритму – чого вони бажають? Свідомість, бажання – це дефекти алгоритму, це – помилка – для машини, але – не для людини. Бажаюча машина – створена людиною… Чого бажає машина, або чого – бажає людина? Роботи, механізми – не-метафори та не-вигадки – не-мистецтво та над-мистецтво… може – дзеркало, створене людиною – аби бачити людину – в деталях? Окрім естетики кінетичного руху та механіки – Desiring-Machines від Server Demirtaş – це вираження того, як людина здатна взаємодіяти – з напівмашиною… Мистецтво, міфологія, філософія, релігія – лише форми пізнання світу… Візуалізація, абстракція, віра, краса, уява, творчість – це форми відчуття та образного відображення світу… Кінетичне мистецтво – пропонує новий вимір візуалізації того «дзеркала», що так необхідне людству, аби краще розуміти себе. Кінетичний ритм – пропонує фрагментарний, та водночас – багатоманітний рух (або мульти-вимір безлічі деталей), це – віртуальний рух, або – лише вдавана динаміка, тобто – імітований рух… Порівнюючи з живописом – це можна співвідносити з імпресіонізмом: естетика враження базується на певній відстані, що дозволяє бачити «картинку» в цілому… З іншого боку – це можна порівняти з «фотографічним реалізмом»: така собі розкадрована картинка, що систематично рухається – однаково, передбачувано, – зафіксований, повторюваний кадр – момент реальності чи емоція. Кінетичні скульптури від Server Demirtaş – дивують, лишаються осторонь, запам’ятовуються, існують окремо від людини – чи не можуть існувати без людства… Desiring-machines, або бажаючі машини – створені людиною, зрозумілі лише людині, напів-не-завершені-емоції, «фрагменти» або «уламки», але кожен із них – фіналізований лише в наших думках або уяві – у спогадах чи асоціаціях, в умовах – емоційного досвіду людини.

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Contemplating Woman’s Machine II” (2017)

Desiring-Machines від Server Demirtaş – у кінетичному ритмі

Серія Desiring-Machines від Server Demirtaş – представляє п’ять механізованих скульптур, що перебувають у стані повторюваного руху. Художник наділив «життям», або динамікою – машини, що інтригують гладкими, людино-подібними рухами, та водночас – чистотою контрасту. Так, можемо бачити роботизовані механізми, жести, емоції, явища, що імітують – певні «локації» зі світу людей. Мова про унікальний механізований спектакль, утворений із безлічі деталей – що ми намагаємося відчути, вгадати, впізнати – та не здатні розкласти на алгоритми. Тому – кожні 80 секунд споглядання – формують унікальний сенс і досвід для кожного. Антропоморфні кінетичні скульптури від Server Demirtaş – зіткані з кабелів і дротів, уяви та складних формул проектування – мова про унікальне мереживо асоціацій і деталей, уподібнення до людини та – контраст із людяним. Незважаючи на те, що ці вироби мають робото-подібну зовнішність, механічні скульптури – це не машини, що були створені для виконання певних завдань, але – вони провокують усвідомлення та споглядання певного стану людини. «Можна легко досягнути спроможності відтворити дії людини механічно, але дійсно складно – застосовувати механізм до внутрішнього стану» . Бажаючі машини, або кінетичні скульптури – це не про складні механізми, але – про відносини між людиною та машинами, розглядаючи ідею руху, нескінченності та інерції .

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Contemplating Woman’s Machine II” (2017)

Про виставку Desiring-Machines – також доречно говорити в контексті ідей французьких філософів Делеза та Ґваттарі та праці «Анти-Едіп» (1972). Ще відомо, що художник звертав увагу на винаходи Аль-Джазарі, Леонардо да Вінчі та метамеханіку Жана Тенглі. Кожна з представлених кінетичних скульптур від Server Demirtaş являється унікальною, та створена вручну. Художник власноруч створює ескізи і плани проектування, та працює над виготовленням кожного з арт-об’єктів від двох до шести місяців. «Найбільш складна частина процесу – це створити й виготовити структуру та механізм для передачі рухів такими, як я їх уявляв» . Зазначимо, що важливим елементом кожного з виробів являються спеціальні коліщатка з плексигласу, що сформовані індивідуально – аби забезпечити реалізацію специфічних рухів різних частин тіла в формі кінетичної текучості скульптури. Також використовуються такі матеріали як, наприклад, сталь, поліестер, силікон і синтетичний полімер Delrin.

«Hand on the Shoulder» (або «Рука на Плечі», 2017) – являється одною з найбільш незвичайних скульптур від Server Demirtaş. Ми бачимо лише – фрагмент спини, та руку на плечі, що зафіксовані на вертикальному опорному елементі. Механізм влаштований таким чином, що спостерігаємо точне відтворення – дихання людини в реалістичному ритмі. “Hand on Shoulder” – асоціюється з мармуровою статуєю, що наділена певними анатомічними властивостями – як то рух м’язів під час дихання. Бачимо геть не-завершений, дивний фрагмент – позначений особливою динамікою руху – в кінетичному ритмі, помічаємо паралелі з мистецтвом минулого та реальною природою людини, спостерігаємо – механіку того, як певна емоція здобуває свою форму вираження – у спокійному ритмі дихання, в непорушній руці на плечі, що завершує образ комфортної, безпечної самоти.

Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Hand on the Shoulder” (2017)

Композиція «The Purple Flower of the Machine» (2015) поєднує механічну естетику з концептуальним кінетичним мистецтвом. Роботизована гілка – витягується вперед, ближче до спостерігача – в той час як квітка розкривається, пропонуючи вдихнути аромат. В дійсності – ми не помічаємо той момент, коли квітка – розкриває пелюстки. Квіти – не тягнуться до людини, аби розкрити свій аромат. Деталізовані текстури пурпурової орхідеї та інші реалістичні нюанси – відтворюють природну естетику, але зрештою реальні «механізми» квітки – були замінені роботизованими структурами. Тобто – бачимо обернений контраст: коли художник зберігає концепт «оригінальної» будови, та водночас – формує новий вимір взаємодії між людиною та машиною.

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “The Purple Flower of the Machine” (2015)

Скульптура «Contemplating Woman’s Machine II» (2017) зображує інтимний стан споглядання. Можемо бачити, як руки – огортають коліна, а на коліна – повільно опускається голова, ніби споглядаючи оточуючий світ. Складається враження, ніби персонаж – перебуває на відкритій місцевості та оминає поглядом безмежний горизонт. Дуже повільний, плавний рух – асоціюється зі станом спокою та думок, не обтяжених емоційними контрастами. Людиноподібний зовнішній вигляд – відтворений лише частково, фрагментарно, що дисонує з відкритими деталями механізмів, особливо – коли голова схиляється – ми помічаємо декілька пружин, що порушують навіть уявну композиційну єдність. Окрім відкритої механіки, також звертаємо увагу на незвичайну гру рівноваги.

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Contemlating Woman’s Machine II” (2017)

Механічна скульптура «Desiring Machine» (2017) відтворює образ дитини, що знаходиться на п’єдесталі в ситуації неспокою, огортаючи себе руками та механічно відкидаючись назад – вдаряючись спиною об стіну знову і знову. Подібна композиція асоціюється зі станом дитячої невпевненості, фрустрації – марними сподіваннями. Окрім зовнішнього дисонансу, вираженого в відкритих деталях механізму, також можемо говорити про дисонанс цього образу в цілому – адже втілені емоції, що властиві до розуміння дорослій людині, але – не дитині. Мова про стилізоване зображення несвідомого стану, про – вираз «дорослої дитини», що шокує – дорослих людей. Зазначимо, що скульптура «Desiring Machine» виконана в реалістичних параметрах, адже її висота складає 150 см.

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Desiring Machine” (2017)

Інтерактивна композиція «Playground II» (2017) – відрізняється дещо абстрактними, сюрреалістичними контурами та дозволяє створити приватний музичний досвід. Форма та силует – змінюються, коли споглядач рухає рукою поруч, водночас – кожен рух – провокує виникнення нових звуків. Можемо говорити – про унікальну естетику, що поєднує кінетичні ритми, музику та візуалізацію, мистецтво та проектування, дотик і відсутність дотику… Скульптура «Playground II» відрізняється спонтанним випадковим характером враження, та дозволяє кожному – створювати унікальний музичний супровід, що являється незвичайним виміром взаємодії людини та машини.

Desiring-Machines від Server Demirtaş
Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Playground II” (2017)

Бажаючі машини – це не метафора, це – дискусія.

 

Desiring-Machines by Server Demirtaş from M.A.D.Gallery on Vimeo.

Captivating Collection of Desiring-Machines by Server Demirtaş now at the M.A.D.Gallery Geneva

Author: Marina Schultz

 

Source of photos: M.A.D.Gallery

перше фото – Desiring-Machines від Server Demirtaş – кінетична скульптура “Desiring Machine” (2017) – M.A.D.Gallery Geneva

Source of video: M.A.D.Gallery Desiring-Machines by Server Demirtaş

Цитування:

  • The desiring-machine is not a metaphor. – ANTI-OEDIPUS. Capitalism and Schizophrenia. – Gilles Deleuze and Félix Guattari. – Continuum. – London. New York. – 2004. – Translated from the French by Robert Hurley, Mark Seem, and Helen R. Lane. Preface by Michael Faucault. – I. The Desiring-Machines. – 5. The Machines. – p.45.
  • We live today in the age of partial objects, bricks that have been shattered to bits, and leftovers. We no longer believe in the myth of the existence of fragments that, like pieces of an antique statue, are merely waiting for the last one to be turned up, so that they may all be glued back together to create a unity that is precisely the same as original unity. – ANTI-OEDIPUS. Capitalism and Schizophrenia. – Gilles Deleuze and Félix Guattari. – Continuum. – London. New York. – 2004. – Translated from the French by Robert Hurley, Mark Seem, and Helen R. Lane. Preface by Michael Faucault. – I. The Desiring-Machines. – 6. The Whole and Its Parts. – p.45-46.
  • “One can easily achieve competence in re-creating human actions mechanically, but the real difficulty is in using mechanics to relate to the inner state” the artist explains. – Captivating Collection of Desiring-Machines by Server Demirtaş now at the M.A.D.Gallery Geneva.
  • While movement and mechanics play an essential role in Demirtaş’s art, his sculptures are not about mechanics or intricacies of production; they are about the relationship between man and machines, exploring concepts of motion, perpetuity and inertia. – Captivating Collection of Desiring-Machines by Server Demirtaş now at the M.A.D.Gallery Geneva.
  • “The most difficult part of the process is to design and produce the structure and mechanism to render the movements as I dream”, Demirtaş points out. – Captivating Collection of Desiring-Machines by Server Demirtaş now at the M.A.D.Gallery Geneva.

More information: Captivating Collection of Desiring-Machines by Server Demirtaş now at the M.A.D.Gallery Geneva.